Старець Паїсій – Своїм гріхом ми даємо дияволу права на себе

Мова записів - польська

Старець Паїсій Святогорець«Своїм гріхом ми даємо дияволу права на себе» – це назва наступної частини роздумів, якими ділиться з нами Старець Паїсій Святогорець, монах зі Святої Гори Афон. Роздуми богослова були зібрані та видані у книжці «З болем і любов’ю про сучасну людину». Фрагмент походить із ІІ розділу книжки під назвою «Про те, що в наші часи диявол розгулявся не на жарт». Старець Паїсій відійшов близько двох десятиліть тому, але його мудрі та критичні рефлексії про стан сучасного світу зовсім не втратили своєї актуальності.


Аби можна було повніше зрозуміти цілість цієї цінної книжки, запрошуємо ознайомитися з передмовою заповзятливих сестер редакторок.

Біографічна довідка

Блаженний Старець Паїсій (світське ім’я – Арсеній Азнепідіс) народився 25 липня 1924 року (за старим стилем) у селі Фараси в Каппадокії (Мала Азія). Під час обміну населенням, коли він був немовлям, потрапив до Греції. Його батьки поселилися у невеликому містечку Коніца, де майбутній Старець виріс і здобув початкову освіту.

Вже від дитинства Арсеній вів аскетичне життя. Він уподобав читання житій святих, старанно, з надзвичайною докладністю і винятковою безкомпромісністю намагаючись наслідувати їхній аскетичний подвиг. Він віддавався безперестанній молитві й водночас намагався розвинути в собі любов і покору. В молоді роки майбутній Старець освоїв ремесло теслі, намагаючись бути в цьому подібним до Христа. Коли у Греції розпочалася громадянська війна (1944–1948), Арсеній Езнепідіс був призваний на дійсну військову службу, здобув військову спеціальність радіотелеграфіста і упродовж трьох із половиною років служив Батьківщині. В армії він продовжував аскетичне життя, відзначався сміливістю, жертовністю, високою християнською моральністю і різносторонніми здібностями.

Віддавши борг Вітчизні, Арсеній вступив на шлях монастичного життя – той шлях, до якого він прагнув із дитинства. Ще світською людиною він не раз переживав побожний досвід життя у Христі. Але коли він став монахом, особливо видимою стала благодать, якою обдаровували його святі, Пресвята Богородиця і Сам Господь Бог. Отець Паїсій духовно вдосконалювався на Святій Горі Афон, в обителі Стоміо в Коніці та на Святій Горі Синай. Жив відособлено, цілком посвятивши себе Богу, Який згодом об’явив його і віддав людям. Багато людей приходило до Старця, знаходячи в ньому провідника й утішителя, отримуючи ліки й спокій для своїх намучених душ. Божественна любов випливала зі святої душі Старця, блиск Божої благодаті яснів на його побожному обличчі. Цілими днями, безперестанно Старець Паїсій зі Святої Гори приносив людям полегшення в їхньому болі, поширюючи навколо себе божественну розраду.

12 липня 1994 року після страждань, воістину рівних стражданням мучеників, які, за словами самого Старця, принесли йому більше користі, ніж аскетичний подвиг усього життя, він віддав душу Богові. Місцем його благословенної смерті був монастир св. Іоана Богослова, розташований біля села Суроті недалеко від Салонік. Там, ліворуч вівтаря монастирського храму преподобного Арсенія Каппадокійського, Старця Паїсія зі Святої Гори й поховано.

 

Нехай його молитви будуть із нами. Амінь.

 

Ігуменя монастиря святого апостола і євангелиста Іоана Богослова
монахиня Філотея із сестрами у Христі